Питання щодо закриття/не закриття музею Булгакова в Києві не має до літератури абсолютно ніякого стосунку. Це виключно політичне та ідеологічне питання. Або ми погоджуємося (як нав’язують нам, обзиваючи нас шаріковими і недолугими гречкосіями, общєдємократи, а ще хароші рускі, корисні ідіоти дикої орди і Дробовічь з Арєстовічєм),
з присутністю смертельно небезпечного троянського коня в нашій культурі і в нашій свідомості, тим самим підтверджуючи реноме тупих хохлів, котрі не усвідомлюють зв’язку між ментальною сліпотою і кривавим балансуванням держави і нації на краю прірви; або ж ми нарешті рвемо колоніальну пуповину залежності від просмерділої брехнями і смертями імперії і будуємо – вперше в нашій історії – цивілізовану європейську державу з унікальною і великою культурою.
Михайло Сидоржевський
P.S.
Скільки можна дискутувати про цього запеклого російського імперця і українофоба, який українських патріотів називав “самостійнимі ізмєннікамі”, “всякімі Тютюннікамі”, а українську мову “гнусним язиком, которого нє сущєствуєт” (відчуйте рівень шовіністичного біснування: мови немає, але вона характеризується, як “гнусная”).
Цей злобний монархіст у 1919 році писав: “Пєрєд намі тяжкая задача – завоєвать, отнять свою собствєнную зємлю”. Абсолютно путінська теза! Судячи з прізвища, Булгаков мав татарське походження, але став типовим “русскім”, а українців, які його прихистили і вигодували, ненавидів (замість того, щоб дякувати і шанувати). Типове російське хамло.
Маймо ж національну гідність! А кому подобається булгаківська чортівня – хай собі нишком читає. Не оскверняймо нашу столицю музеями і пам’ятниками україноненависників.
Григорій Донець
