«Кієв — русскій город» — казав Булгаков своїми творами. І шо тєпєрь? Віддати Київ смокалям? У 2022-му не віддали. Але ж вони все одно прийдуть «визволяти» шанувальників цього автора. В нюансах не розбираються. Булгаков сказал — пацан сдєлал. Тут таке: або різко геть і наххх, або вічна війна.
Розумію — примітивно. Майже тупо. Тому буде так: “Не все однозначно.., ми культурні люди і це теж частина нашої історії. Я обожнюю “Майстра і Маргариту”, а “Собаче серце” розібрав на цитати…Треба шукати компроміс”.
А потім — х*як — і ракета в дім.
Цікаво, що Україна обере на цьому історичному етапі? Бо всидіти одразу на двох гаслах “Геть від Москви” але “Булгакова люблю” не виходить. Ментальна шізофренія-с-с. Все російське несе Україні смерть і руїну. Складно, але треба вирішувати: “Булгаков або життя”.
Знаю, що більшість обере Булгакова. То які питання? Народ обирає смерть. Хто я такий, щоб протистояти волі народа? Так отож… Пішов я на ххх со своїм Булгаковим!
P.S.
До речі, геніальні Ніцше з Вагнером спрацювали на відмінно — раз, і мінус 75 мільйонів. Тепер активно працює геніальний (я не жартую) письменник — російський імперський шовініст Булгаков. З нетерпінням чекаємо на остаточний результат. Нє?
Антін Мухарський
***
Я дуже рада, що Інститут національної пам’яті визнав Булгакова російським імперцем і українофобом, бо так воно і є. Кіплінг був расистом — це правда, яку змінити неможливо, бо тексти свідчать про переконання його творця.
Я б не закривала музей Булгакова. Я б просто перевела його на мінімальне фінансування. Хай меценати і українські громадяни, які палко Булгакова підтримують, голосують за нього своєю кишенею. Це буде правильно. Хтось донатитиме на нашу армію, а хтось на Булгакова — це свідчить про людину, про її ідеали, про її душу або ж душонку.
Я не знаю усієї кухні, але переконана, що музей Булгакова у Києві фінансувався за найвищим розрядом, бо такою була логіка ранньої української держави. Однак ця логіка зміниться. Взагалі зміниться у світі все, бо світ не може існувати зі звихненою свідомістю, в якій і зло, і добро мають однакове право на існування.
Як можна було докотитися до такого? Критичне мислення нині просто відсутнє. І якщо його не відродити — нічого доброго не буде ніде.
Роксана Харчук
***
Булгаков. При всій повазі до його яскравого наркотичного таланту, мушу нагадати, що його батько був одним із стовпів російського імперського православʼя, мати – донькою московського протоієрея. Знання україністики і тим більше любові до українства в нього не було апріорі.
Я перечитав усе, що було видано за 40 останніх років щодо Булгакова, навіть його листи, зокрема Сталіну. Він дійсно яскраво намалював портрет свого часу – на зламі епох. Його «Дні Турбіних» і «Біг» дають чітке розуміння, як бачили етнічні росіяни-шовіністи крах монархії і національні рухи, як зневажали усе українське і мріяли про відновлення імперії.
Нема сумніву, що сьогодні Булгаков підтримав би путіна з його неоімперськими наративами. Але то припущення.
Факт залишається фактом: українці у масі своїй все ще не знають своєї культури і ностальгують за тими іменами, які чули з дитинства. Інакше питання щодо Михайла Булгакова просто не стояло б. Там само як і про інших толстих, пушкіних і пєшкових-горьких іже з ними.
Євген Рибчинський
