Григорію Титаренку — 70! Скільки-скільки?.. Та ну! От де воістину гукати за Станіславським «НЄ ВЄРЮ!!!» Бо пройдіться з ним розгонистим кроком вулицями Полтави, Києва чи горами-ярами його Великих Будищ. Вженіться за ним — його й тепер вітер доганя, хекаючи!
Подиву гідна ота шампануюча енергія, яка хтозна (Григорій Володимирович каже, очевидно, по-великобудищанськи — ХТОЗНІ),.. так от, яка хтозна-звідки нуртує, проміниться в цьому доброму чоловікові.
Та звідки ж, як не від славних дідів-батьків, від цього козацького роздолля, від небес, розгойданих крилами дідівського вітряка, від неозору і сяєва соняшників, що їх доглядав батько і які тут-таки засліплювали чаром навіть парсунне личко Софі Лорен у славетній італійській кінокласиці. Отам його сила, його нескінченність, його могуть!
А на лижвах зі стрімчака за Титаренком пробували? А на сноуборді? Чи, мо’, передужаєте його у тихому грибно-ягідному полюванні? У будівництві чи пасічникуванні?
Бажаю вам успіхів, але… Знову за Станіславським.
Його енергія осібна, у наш час навіть екзотична.
Вона живородна і добротворна. Є такі Люди, які не переступлять через іншого, не пройдуть повз біду, а тим паче неправедність. Їх, тих Людей, вже давно треба заносити до особливої Червоної книги. Чи до якихось справді священних скрижалей. Бо вони штучні. Не у значенні неприродні, а кількісному сенсі — раз, два та й усі.
Титаренко — це саме той РАЗ. Для мене — точно.
З ним прецікаво! З ним легко дихається. Так, як біля міцного живого крислатого дерева, яке виросло на рахманній землі і живих водах.
Стільки мудрого у Слові, стільки почерпнутого з живильних джерел, яке стало його сутністю, характером, натурою. Незамулений чоловік. Щедрої душі. Повнозерний, немов цар-колос.
А який працелюб, творець, пошуковець!
Гей, наливайте повнії чари!
Є привід!
З роси і води, шановний Григорію Володимирровичу!
І най навіть не міриться й на йоту слабнути потужна енергетика Вашої родючої ниви!
Валерій Ясиновський
