Життя за межами фейсбук не таке, як в межах його периметру. Вкотре переконався, попрацювавши від серпня до жовтня на п’яти книжкових фестивалях. Підходять правильні читачі й читачки. Ставлять правильні питання: «А що у вас є для хлопчика?», «А це буде цікаво дівчинці?», «Мені книжку для чоловіка порадьте», «Мені для себе, я ж жінка».
Лише один раз, і то не в мене, запитали щось «гендерно нейтральне».
Так, чоловіки й жінки, хлопчики й дівчатка мають свої власні потреби. Читацькі в тому числі. Так, я «чоловічий» автор, який цікавий ще й значній кількості жінок.
– Я не пишу любовних романів, пані.
– Слава Богу, бо я їх не читаю, мені детектив, але щоб менше крові.
Ось типовий діалог із читачкою, яка не читала ще нічого з мого доробку.
А ось ще один діалог:
– Є у вас щось жіноче, але не таке, знаєте, сю-сю-сю?
– Ось тут жінка головна героїня.
– А що вона робить?
– Шукає і знаходить себе у світі, який вважається чоловічим. – Крові нема?
– Отут нема.
– Давайте.
Це лише членкині на фейсбук не помічають різниці між чоловіками та жінками. Різниця – є. І до рівних можливостей вона не має жодних стосунків. Чоловіче і жіноче – світоглядно різне. І в нормальних стосунках доповнює одне одне. Люди різні. З різними потребами. Так було, є і буде.
Андрій Кокотюха
