Велику втіху маю від презентації, що вібулася нині в бібліотеці Вернадського. Скромний, працьовитий, інтелігентний і патріотичний Сергій Козак представив свій свіжий чотиритомник – «Раритети української діаспори».
Але сумно від того, що такий унікальний поект ініціює не держава, а то є — сумління одиноких одержимців. Це той Сергій Козак, який упродовж низки літ успішно редагував одну з авторитетних українських газет в Америці.
… А в себе вдома був грубо усунений з посади головного редактора «Літературної України»…
Бо Порядність, Патріотизм, Професіоналізм нині в Україні не витребувані. Навіть у середовищі інтелігенції, де особливо в моді «підкилимні ігри».
Мій духовний побратим цієї Сізіфовою працею увічнив найперше не себе, а той непізнаний і непоцінований ще гідно материк, що зветься «українська діаспора».
Коли б його пізнавали активніше — в Україні було би більше українського.
Микола Тимошик
