Велику втіху маю від презентації, що вібулася нині в бібліотеці Вернадського. Скромний, працьовитий, інтелігентний і патріотичний Сергій Козак представив свій свіжий чотиритомник – «Раритети української діаспори».
Думаєте, для чого у нас розшелепані дороги, потрощені лавиці в парках, згиджені маршрутки, порізані вандлалами сидіння електричок, урни, поховані під купами сміття, підземні переходи жахів, тротуари, втоплені в ропавій рудій сніговій жижі?
Найбільша «драма» в Україні зараз відбувається в середовищі середньої корупційної ланки. Особливість її полягає в тому, що на відміну від верхньої корупційної ланки, вона при всіх владах персонально майже не змінювалася — просто відбувалося «перекришування».
І чому ж пішла з посади директора Українського інституту книги журналістка Тетяна Терен? Виявляється, дівчинці чи жіночці (не цікавився її віком і статусом, бо на посаді директора — директор, а не гендерні фокуси) важко було, бідненькій…
Висловлю, напевно, непопулярну думку, зате — чесно і щиро! Це моя особиста думка, і нехай кожен вирішує пристати на неї чи ні. Так, Міхеіл Саакашвілі є моїм ситуативним союзником у боротьбі з хижою зграєю, що сьогодні при владі. І тому я підтримую його і його рух.
«В часи Майдану я працювала прес-секретарем телеканалу ТВі. У ці дні, 22 січня 2014 року, під вечір, мені зателефонував сусід по дому, який тоді працював недалеко від моєї роботи, а тому інколи підвозив мене на своїй автівці…