Для мене вірш — завжди несподіванка.
… Прийшла на город подивитися, чи підросла капуста. Ну, і знайшла в капусті оцей вірш…
***
Чи я хочу весни?
Як признатися чесно — не хочу.
Відспівались пісні,
Що тривожили серце дівоче.
І ні мрій-сподівань,
І ні теплого слова на згадку.
Ні вітань, ні прощань —
З ранку ранок і все по порядку.
Щось згадати — ні-ні,
А помріяти — Боже, помилуй!
Ви наснились мені.
І були ми обоє щасливі.
Валентина Мастєрова
16. 10. 2019 р., с. Красилівка
