Днями мали річницю мало кому знаної в Україні події – 1796 року реставровано Гетьманщину, зусиллями клану Милорадовичів та особистого секретаря імператора Павла І — голінського козака Котлубицького. Ліквідовано три намісництва, утворені 1782 року, а на їх місці утворено Малоросійську губернію в кордонах усіх 10 полків Війська Запорозького Городового, у тому числі всього Полтавського та частин Миргородського, влитих 14 років перед тим у Катеринославську губернію.
Ба більше, у Малоросійській губернії відновлено судочинство Гетьманщини — Генеральний суд, а також земські й підкоморські суди!
Столицею Новогетьманщини став відтоді не Глухів, а Чернигів. І з того часу, колись невелике полкове місто, яке значно поступалося розміром Ніженю, Прилуці, Лубням та навіть Ромну, не втрачало надалі свого високого адміністративного статусу аж досі.
Звісно, 1802 р. Новогетьманщина була розділена вже, власне, на Чернигівську та Полтввську губернію, але територіяльний і становий КАРКАС територій Війська Запорозького Городового у 19 столітті зберігала Малоросійське генерал-губернаторство — аж до 1856 року! І тоді неформальною столицею Новогетьманщини був певний час Яготин (Переяслівський полк) — місце осідку генерал-губернатора князя Миколи Репніна, між иншим протектора художника Тараса Шевченка, який мало не одружився із Принцесою Новогетьманщини — Варварою Репніною, праонучкою Гетьмана Кирила Розумовського.
Малоросійське генерал-губернаторство не було «забавкою» старої гетьманської аристократії навіть у часи Кримської війни. Його адміністрація КЕРУВАЛА Харківським університетом, який де факто був Університетом Новогетьманщини — хоч і за межами Війська Запорозького Городового (московити лягли кістьми, щоб Університету не було ні в Батурині, ні в Ніжені, ні в Новгород-Сіверському. Це стало ключовою причиною кризи козацького стану на початку 20 століття, а згодом й ідеологічною захитаності УНР).
Ба, більше МГГ організовувало та патронувало колонізацію малоросійськими козаками територій Запоріжжя, континентального Кримського ханства і всієї Чорноморщини протягом першої половини 19 століття.
Останньою столицею Новогетьманщини була… Качанівка. Вже поза імперськими інституціями, але на чолі з дуаєном Малоросії Василем Тарнавським. Зрештою саме його колекція клейнодів Війська Запорозького Городового переїхала у 20 столітті до Чернигова, де почиває у девальвованому статусі й до сьогодення. Хоч значення самого Чернигова при цьому залишається винятковим.
Ростислав Мартинюк,
акварель Андрія Карнабіди з видом на Історичний музей Чернигова,
де зберігається колекція Василя Тарнавського
