«Мені буває важко порозумітися зі своїми сучасниками, але я твердо вірю в те, що з майбутніми поколіннями мені буде легше. Зрозуміють, збагнуть ту нелегку атмосферу, в якій я жив, боровся, творив задля завтрашнього. Жаль, що мене не буде, але будуть мої твори, які переживуть і мене, і моїх ворогів, і моїх друзів, і буде Україна!»
(Степан Пушик. 14.08.92)