Влітку ми часто з’їжджались на моїй батьківщині — в селі Самчики на Хмельниччині. Ігор Римарук, Павло Гірник і я. Бували там і Володя Моренець, і Костя Родик і ще друзі-поети і друзі-непоети… Але тільки Ігор Римарук чесно відрефлексував прекрасним віршем… Ось він. Живий назавжди. Як і його автор.
Тарас Федюк
Поділля
карма цього краю – кармелюччя
бунт і бинт
горіхи і гріхи
первакова річечка палюча
плине до могильної трухи
пагорб чи долина – цвинтар цвинтар
човників чимало відпливло
дзвонить чорний вітер
як вестмінстер
але є в проскурові павло
ох охота як змію замориш
шуганути з кам’яних терас
у ріку –
дністро або у смотрич
але буде в самчиках тарас
будуть марципани і морелі
будуть оковита й окуні
всікновенне яблуко в тарелі –
буде все гаразд –
а може й ні
