Влітку ми часто з’їжджались на моїй батьківщині — в селі Самчики на Хмельниччині. Ігор Римарук, Павло Гірник і я. Бували там і Володя Моренець, і Костя Родик і ще друзі-поети і друзі-непоети… Але тільки Ігор Римарук чесно відрефлексував прекрасним віршем… Ось він. Живий назавжди. Як і його автор.
Тарас Федюк
Технічний світ складається з елементів, кожен з яких має свою цілісність, створювався окремо й може існувати й розглядатися окремо, може бути відділений від більшої системи або замінений іншим. Намагаючись володіти й управляти також і живим світом, людина втручається в його структуру як у машину, і це її, людини, найбільша системна помилка.
Дуже важко залишатися спокійною, зваженою, мудрою жінкою, коли майже щоночі твоє місто обстрілюють дронами та ракетами. Причому, так ретельно і наполегливо, що ти розумієш: нас усіх просто хочуть знищити… Не залишити від древнього Києва каменя на камені. Неможливо передбачити поведінку скаженого звіра, кожен раз гадаючи, а що ворог затіє наступної ночі… А як складно вранці після кількох тривог і серій вибухів опановувати себе, казати — ти зможеш, і у якомусь сюрреаліті знову збиратися на роботу. Так, ніби нічого не сталося.
Хто не знає Віктора Ожогіна? Легенда факультету журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (розпочав навчання у 1978 році на підготовчому відділенні). Легенда української журналістики: блискучий футбольний коментатор, незручний для чиновників, керівник Дніпропетровської обласної телерадіокомпанії, кореспондент опозиційного телеканалу в Дніпрі, заслужений журналіст України. Коли обставини виштовхували його з професії, таксував, займався менеджментом і ще хтозна чим, але без роботи ніколи не сидів. Ті, хто знають Ожогіна, не можуть уявити його без футбольного м’яча. Йому вже за 60, а його не виженеш з футбольного поля. Ще й фори дає молодим!
