«Письменники-моралісти, як і письменники-романісти, в якійсь мірі самі сповідаються і, треба гадати, краще аналізують ті відчуття, які самі переживають. Марсель Пруст чудово розкрив шкоду сноба, але не тому, що сам робився снобом, коли писав, а тому що він взагалі ним був»
(Андре Моруа. Лабрюєр. 1964)
Моруа (1885-1967) — один із найкращих літераторів-біографістів, який мав неймовірне творче чуття і чуття творчости. Його книги про Байрона, Бальзака, Гюго, Дюма залишаються класичними в цьому жанрі.
Так само як і збірки літературних портретів, видані ним в останні роки життя — «Від Лабрюєра до Пруста», 1964; «Від Пруста до Камю», 1963; «Від Жіда до Сартра», 1965; «Від Арагона до Монтерлана», 1967 — сливе бездоганні.
Як українській літературі бракує такого майстра.
Євген Баран
