Той, хто на прополе не вживав з Василем Кожелянком оковитої, той допіру не знає, що таке «дефіляда», тим паче в Москві. Запитай нині, скажімо, в Забужко або Андруховича: що за один В. Кожелянко, дідька лисого відповість. А про його «Дефіляду» й поготів.
Дякувати Дажьбогу, ще живий Сергій Пантюк. Сергій і познайомив мене з Василем Кожелянком. Ох, колись утрьох були й нарубалися. Та мова про інше.
Після «Соняшної машини» В. Винниченка з українських мудраґелів ніхто не брався на широку ногу заглядати в будучність. А тут, візьми, тоді в лихі дев’яності, буковинський соловейко «защебетав»:
– Кацапам буде гаплик. Українські військові пройдуть святково по Красній площі!
За що я люблю Василя Кожелянка і як людину, і як провидця… Бо він з перших сущих завив:
– На Москву чекають густі потемки!
Передбачив же великий буковинець. Васько… Мій товариш по чарці. У Кожелянка є беззаперечні слова:
– Дядько оре та й оре.
Справжній українець коли береться за діло, то не чекає взимку весни… Пре плуга. Тільки, раніш, про те мало хто знає.
Ярослав Орос
