День Матері нині такий, що його довго памʼятати треба. Коли на світанку, крізь звуки повітряної тривоги, «знов зозулі голос чути в лісі»… І зозуля, своєю нехитрою, але такою рідною всім піснею, перемагає ту тривогу. І всюди буйно квітне черемшина, як завжди… І бузок, і каштани, і яблуні…
«А я у гай ходила… А там дерева люлі, і все отак зозулі: ку-ку, ку-ку!…» Так мені казала мати. Так казала моя мати моїй дочці… Так моя дочка казатиме моїй онуці…
— Живіть довго — заказує нам зозуля від матерів наших. І матері наші памʼятають і захищають нас. Навіть якщо вже й немає їх серед живих…
І на оновленій Землі врага не буде, супостата. А буде син, і буде мати, і будуть люде на Землі…
Віталій Чепинога
