День Матері нині такий, що його довго памʼятати треба. Коли на світанку, крізь звуки повітряної тривоги, «знов зозулі голос чути в лісі»… І зозуля, своєю нехитрою, але такою рідною всім піснею, перемагає ту тривогу. І всюди буйно квітне черемшина, як завжди… І бузок, і каштани, і яблуні…
Війна. І сльози. І музика. І любов… Живемо ніби в спресованій капсулі. Наше велике українське серце в унісон б’ється зараз скрізь. І на полі бою, і під тривожним київським небом, і в полоні у руzzких, і скрізь по закордонах, де перебувають наші земляки… Україна сьогодні — це жахлива реальність: війна, смертоносні ракети, зруйновані міста і села, невимовний біль втрати наших захисників, понівечені життя живих…
Переглядаю мегапотужний серіал «Апокаліпсис: Друга світова війна». Занурююся в ту жахку хроніку, аби зрозуміти сьогочасне віддзеркалення: як, чому, навіщо і що далі? Відповідь дає сам автор того апокаліпсису Гітлер: «Почати війну – це те ж, що й відчинити двері в темну кімнату. Ніколи не знаєш, що станеться».
«Як брату брат потиснули ми руки, Росії ти, а я Вкраїни син» — писала молода поетка, 14-річна київська школярка Ліна Костенко… А це Василь Симоненко: «Ми завжди, Росіє, з тобою! У битвах за щастя і мир»… «За Леніна, за Сталіна!» — виголошував малий Василь Стус на піонерських зборах… А Іван Дзюба навчався на російській філології і був фанатом Маяковського…
Сонце вмилося і задивилося у воду: «Яке ж я слічне!» Вербові котики граються клубами пахощів так затято, що чамріє одуд і пронизливими руладами збиває при березі у табунці сторожку риб’ячу дрібноту. По той бік греблі, де пуща ділить з луками здвижанські джерела, сторожко кукає зозуля. Два-три гуки — і завмирає. Наче чекає чогось напасного, грому з ясного неба.
Я сам кермо, я сам весло,
я сам вітрило над вітрами.
Мене не вітром понесло
над спантеличеними вами.
Я сам летів за вами, щоб
вас, ненавидячи, любити
і, в душу влізши, як мікроб,
вас заразити знов на битви.
Пані Галино, 33 роки тому Ви написали проникливі й щирі слова передмови до унікальної книги талановитого Поета: «Благословенна будь-яка людська творчість, а тим більше творчість у всесвіті Слова. Є в цій святій Робітні людського духу титани і генії. Але немислима поезія і без скромних і чесних трудівників, що прирекли себе на непросту судьбу опікатись, каратись, берегти і плекати священний вогонь рідного слова.
