Українському шлягерові «А ми удвох» (вірш Володимира Кудрявцева, мелодія Олександра Зуєва) сповнюється 45! На жаль, усі роки пісню співають з помилкою вже в першому рядкові?!
В оригінальному поетичному вірші так: «У зелен саду у ЗІР на виду…», проте ВІА «Кобза» і колись, і дотепер, дотримується суржика, властивого столиці, — «У зелен саду у ЗОРЬ на виду…».
У «ЗОРЬ на виду…» звучить наша пісня і у виконанні Дмитра Гордона. Звісно, що він не знає української граматики, проте мав би знати, що в пісні є Батько і Мати, тобто, інтелектуальна власність. І за це треба платити, особливо тим авторам, які потребували цієї винагороди найбільше… Та й авторів творів треба називати завжди: і на концертах і в Ютюбі!!!
Коли ж «А ми удвох» записали для кліпу Гордон з Валерієм Леонтьєвим, мені пощастило зустрітися з Володимиром Кудрявцевим (на жаль, тоді він перебував у лікарні). Запитав поета: «А Гордон з Леонтьєвим спілкувалися з вами щодо дозволу на пісню?!». На що той спокійно відповів: «А хто тепер когось запитує…».
На відміну від нинішніх часів, за радянської влади авторські винагороди працювали чітко. Тут варто визнати, що автор музики «А ми удвох» композитор Олександр Зуєв ледь зводив кінці з кінцями і помер ще 31 жовтня 2006 року. Помер як безхатько, і був похований, як безхатько?!! Якщо відкриєте Вікіпедію, то прочитаєте, що Зуєву 68, і він ще живе???!!!
Хоча насправді унікальний мелодист складної життєвої долі, автор музики до таких суперпопулярних пісень, як: «Чого квіти не в’януть?», «А ми удвох», «Три дороги», «Якщо поруч ти», «Пробач нам, Мамо» відійшов у вічність на 56-му році життя. І замість пам’ятника засновникові ВІА «Кобза» маємо лише місце захоронення — його тіло «поховали 2 листопада 2006 року: ділянка №29, ряд №9, місце №15 на кладовищі у місті Ірпінь»…
«Саша Зуєв керував ансамблем «Кобза». Я сам їх знайшов, познайомився, а згодом і здружився зі всіма хлопцями цього унікального і вельми популярного тоді колективу. Виник задум щось написати. Так наступного дня приніс Зуєву «А ми удвох», музика йому писалася легко і швидко. Ось така проста історія цієї пісні», — зізнавався поет Володимир Кудрявцев.
Михайло Маслій
