Якийсь клінічний довбодятел поділився на сайті видання «Фокус» «наболілим»: «Я забыл, когда ходил в кинотеатр. Кинотеатры не нужны». За аналогією, якщо конкретно в цього довбодятла давно не було сексу – то виходить, що і секс загалом своє віджив…
Нехай це якийсь російськомовний довбодятел, але все одно — подібне можливе лише в Україні. Тимофій Милованів, державний чиновник, не читає книжок – значить книжки своє віджили. Якийсь Гетьманцев не розуміє, для чого існує кіно – одразу ж і грошей катма на кіно в державному бюджеті.
Звісно, є речі смакові і є персоніфіковані оцінки. Але більшість цього чомусь говориться в бік культурної сфери. І чомусь — тільки в Україні. Репліки з Росії мене не цікавлять. Але там навіть самий упоротий говноїд не скаже і не напише нічого подібного.
«Нам, русским, культура в хрен не тарахтела»…
Ну, може, так воно і є, може, вони там так думають. Але щоби публічно писали і говорили — не вилазило. По обидва боки кордону так чи інакше для культурної сфери щось робиться. Бодай на словах дбають. Тренд України — нашо воно, не треба, все воно гавно і для списування грошей, а ще потім хвалять своє, аби далі гроші тирить, і бібліотеки без людей, і книжок не читають…
В свої 50 років я переглянув деякі уподобання. Мені хочеться хоча б на такому майданчику, як Фейсбук, скажімо, з його обмеженими можливостями, якось по можливості найдошкульніше обматюкати таких ось персонажів, цих довбодятлів!
Андрій Кокотюха
