З приводу Чендеєвого конкурсу в Ужгороді…
Я не знав, що так багато є чендеєзнавців… Коли якогось року я приїхав до Ужгорода, ми жили в готелі навпроти маєтку Чендея, збудованого ним за літературні гонорари. Ще жила його дружина, яка буквально, померла в ті дні…
У Криму я вперше купив книжку Чендея «Іван», це був 1988, здається, рік, і дякуючи Федаку, вночи 2010-го був на його могилі…
Записник Чендея, виданий донькою, не зміг прорецензувати. Вибір невдалий… А ось листами, які Кіраль упорядкував, смакував.
Такі автори, як Чендей на Закарпатті чи Роговий на Полтавщині, — се останні великі прозаїки у цих краях, як і у благословенній Украйні. Все, що після них – укрсучліт…
То не зле, і не добре.
Так є. І нема на то ради.
Євген Баран
