Ось яка історія сталася з одним сучасним українським письменником. Він пописував цілком прохідні твори, їх помалу видавали і навіть дехто їх почитував.
Крім його дружини, звичайно.
Вона не тільки не читала його книжок, але й українською демонстративно не розмовляла.
Нарешті письменникові увірвався терпець і він дав себе спокусити молодій українській поетесі, котра не тільки зачитувалася ним, але й присвячувала йому свою інтимну лірику.
Одного прекрасного (тільки не для неї) дня дружина письменника замість чоловіка знаходить на письмовому столі записку: «Шукай мене у вічності».
Спочатку вона не на жарт лякається, а відтак через представників богеми довідується, що все значно простіше, тобто – складніше для неї.
Ось і настав момент істини, плата за легковажність до слова! Тоді вона у відчаї хапає телефон і набирає есемеску: «Вернись, я все прощу». Розмірковує хвилину і виправляє останнє слово: «Вернись, я все прочту».
Не відомо, як і чим для кожного з них закінчиться ця історія. У всякому разі, виграє література.
Мирослав Дочинець
