«Ми погано вміємо відрізняти справжню книжку від базарного мотлоху. Одне і друге має вигляд книжки. Мотлох часто видається набагато «розкішніше», аніж справжні книжки. Є немало критиків, які надають великого значення тОму, що не доживе до завтрашнього дня.
Що в такому разі вимагати від мало освіченого рядового читача, який віддає перевагу простій цікавости над істиною і красою, і який сам погано розмовляє рідною мовою?»
(Олександр Блок.
Щоденник жінки, яку ніхто не кохав. 1912 р.)
Час від часу зринає теза: у нас відсутня критика. Час від часу я нагадую: у нас не хочуть критики. А те, що видають за неї — навіть не «гра в класики». Як співав Золотухін: «А наш роман і нє роман, а так, адно заглавіє»…
Найсумніше, що в нас неможливі ні Асоціація критиків, ні Інститут критики, тому що все перетвориться в корпоративчик. А Блок правий, вже більше ста років правий. Ситуації це не виправить, але за тим же Блоком — наше завдання повертати правду, яку майже постійно виганяє спільнота зі свого середовища.
Євген Баран
P.S.
Найприкріше те, що видавці і редактори, від котрих найперше залежить критика, на словах — усі патріоти і вболівають за українську літературу. А коли справа торкається гаманця — то про гонорари у нас, мабуть, уже й гадки не лишилося, а видавці, замість шукати і розкручувати автора, видають книги практично тільки коштом автора. А що той автор написав, і куди він засуне свій тираж — то їм до лампочки. От і вся проста причина — у відсутності державницького нутра в менталітеті українця. Так що це, думаю, надовго.
Михайло Карасьов
Критика — се правда про літературу, як література — правда про усе. Правда — се меч двосічний.
Роман Кухарук
