Ювілеї двох видатних українців пройшли мимо суспільної уваги. Знову! Це ж не алла пугачова/максімгалкін… Учора минуло 75 років видатній співачці Ніні Матвієнко. Сьогодні — 80-річчя відомого письменника Володимира Яворівського. Ніна Матвієнко здравствує, а Володимир Яворівський царствує.
Знаю, хтось одразу згадає про дурнуваті заяви співачки про «громадянську війну» на Донбасі.., і це буде правдою. Але ж чи не є більшою правдою її унікальний спів? Зрештою, її син, про «здачу» якого Ніною Митрофанівною у московську церкву влучно і гостро свого часу написав Павличко, вже давно перейшов у нашу українську Церкву і монашествує\дияконує в Ніжині.
Про Яворівського ще більше можна сказати негативного, але його «Що ж ми за народ такий?» важливий для національного самоусвідомлення. Зрештою, не вважаючи його першокласним письменником («Пора бездарних яворівських» — писав з сибірів Василь Стус), пам’ятаючи його гендель у Спілці письменників, варто пригадати його недільні радіопроповіді, які додавали сили зневіреним і просвічували стемнених. Попри особу самого мовця.
Так, ці люди — роздвоєні, бо вижили в страшній комуністичній системі, але цінуймо за зроблене. Бо без того, що вони зробили, і ми б роздвоювалися далі між Україною і Московією… Тому — шануймося, українці, бо ми того варті!
Василь Чепурний
