Зазвичай пік весняної повені під Києвом настає під перше травня. Тому й згадався цей кумедний випадок, який назвав «евакуацією». Трапився він весною на Стугні під нинішньою Українкою, а в той час біля села з непривабливою назвою Злодіївка. Ще з початку 50-х мої батьки орендували там дачу в садибі місцевого мельника.
Часто приїздив сюди на риболювлю чи на полювання з Остапом Вишнею дідусь. В ті часи придніпровські луки нижче Києва ще не мали захисних дамб, тому весняні води зариблювали озера й притоки, купали й омолоджували лучне різнотрав’я.
Зауважу, що для Максима Тадейовича – риболовля не звичні пристрасть чи захоплення , а спосіб життя, муза, яка надихала на творчість через спілкування з природою.
Того разу дідусь уподобав серед весняного розливу півострівець, куди й перейшов у черевиках з вудкою й стільцем. Не врахував, що повінь триває, вода прибуває непомітно. Захопився риболовлею й не отямився, як опинився вже на острівці, навколо якого вирувала вода, вже підходила до ніг. Добре, що я був поруч, на березі. Одягнений по – міському, не рибалив, а заздрісно спостерігав за успішними вловами дідуся. Негайно покликав старших на допомогу.
Пригадую, дідусь був страшенно невдоволений перерваною риболовлею…
Максим Рильський
