Колекціоную слова. Бо переконаний: у мові більше таємниць, ніж у викопних рештках, якими займається археологія. Адже вона копає рештки фундаментів, пожарищ та вигрібних ям (не в образу буде сказано), а мова — від містичних таємниць душі.
Скажімо, всі знають Болдині гори в Чернігові. Ростуть там і досі дуби. А на санскриті «болд» — це і є дуб. А санскрит — перша (?) мова білої раси. І хто після цього скаже, що українська мова придумана австрійським генштабом? Тільки путін. Але ж воно боляще…
Або «раб Божий» — та ж за 2 тисячі років термін змінив значення (слова міняються — ховаються), бо тоді бути рабом Божим — то найвищий ступінь свободи. Адже не можна бути рабом двох господарів: якщи ти раб Божий — то ти вільний від рабства Іванові, Петру чи Степану…
Про шифр авдіївського «Акурайку» я вже писав, і він став назвою моєї першої книги. Ак у райку в осім барку — як у райку в цьому домку!
Куціше кажучи — зі святом вас, філологи!
Василь Чепурний
