Я тут нещодавно на «Хвилі» згадував Славу Шнайдера, Майстра Слова, земляка, з Житомира. І кілька його вікопомних строф. Народ озвався. По-доброму, певно, зачепило. Ось пригадалось ще… Про Франсуа Війона, який раптом приснився Шнайдеру… Чоловік сей — Війон — жив за інквізиції. Був рідкісний поет і бандит. Світ споглядав через АБСУРД.
Якось учергове його впіймали. Причинили в буцегарню.
Інквізиція поклала зашморгнути його на шибеницю. Вночі, одначе, вердикт змінили: за НАДЗВИЧАЙНИЙ ТАЛАНТ Франсуа Війона зоставити ЖИТИ. Він проте в камері, самітником, цього не знав. І на стіні видряпав таке (перепрошую за довільний переклад):
Я Франсуа – не плач, Европо!
Ой, леле: смерть злодІю!
І скільки важить оця ж…па
Пізнає взавтра шия.
А тепер, власне, те, що приснилось Шнайдеру, коли його «потривожив» Війон…
Олександр Сопронюк
***
На посвяту Франсуа ВІЙОНУ
Життя — жорстокий і недобрий сон.
Я сон той розуміти не навчився.
Як все те бачив Франсуа Війон –
Світ на сьогодні аніскільки не змінився.
Під боком супер-маркет: я не їм.
Дружина поруч – мчу кудись кохатись.
Якщо я чую наш державний гімн –
То вже й не знаю – плакать чи сміятись.
Життя — жорстокий і недобрий сон.
Я сон той розуміти не навчився.
При владі той, що сотий вкрав мільйон.
Той під судом – хто хліба не наївся.
Хто тут злочинець перший — СБУ.
Хто депутат — брехун найбільший в світі.
Що слідчий гне, повік не розберу.
Де правосуддя? Може, лиш в бандитів.
Таланту світить лиш аукціон.
Лише дебіл в професори пробився.
Усе те бачив Франсуа Війон –
Світ на сьогодні зовсім не змінився.
Хто найточніший лікар? Небеса!
Хто виведе на шлях? Пориви дикі!
Хто згубить мені душу? Лиш краса!
А хто доб’є? То це, напевне, лікар.
Життя — жорстокий і недобрий сон.
Я сон той розуміти не навчився.
Мені наснився Франсуа Війон.
Він шепотів: світ, друже, не змінився!
В’ячеслав Шнайдер
