На фоні прем’єри фільму «Я, Побєда і Берлін» за книжкою Андрія Кузьменка у неті вкотре піднялась хвиля коментарів про молоковоз і концерти за Януковича… Шо мене у цьому безкінечно вражає — так це вічний пошук українцями когось винного за їхні особисті недоліки. У психології це називається фундаментальна помилка атрибуції.
Коли шось гарне — то наша заслуга, а коли шось погане — тоді винні інші. Це Кузьма винен, а не ми, за те, що більша половина українських виборців проголосувала за крадія шапок на посаду президента. І Ющенко винен, бо не зміг вчинити дива у наскрізь корумпованій, інфантильній та байдужій до свого майбутнього країні. А ми на нього за це справедливо образились і проголосували проти нього, шоб знав на другий раз.
Це Єфросініна винна, що ми цілі 2000-ні слухали рускі пісні по Рускому радіо і радіо Мєлодія. «Бєсканєчниє історіїї а вєчной любві». А україномовні квоти на радіо у ті часи без законодавчого врегулювання і підтримки держави майже самостійно закривали… ой, гурти “Скрябін” і “Океан Ельзи”. І ТНМК ше трохи.
При чому хом’ячків, поплавлених на молоковозі і Янику, не дуже цікавлять інші гурти і співаки, які співали на агітаційних концертах за гроші за Януковича і перед тим за Кучму. Хоча багато з них себе дотепер доволі добре почувають, а декотрі навіть у фаворі у публіки. Шо там по Віктору Павліку, хлопці і дівчата? Ні обіцянок, ні пробачень? Все сталося само собою?
Копати Кузьму заднім числом – це копати український народ, себе і своїх батьків, які 30 років отакими і були, талановитими, але часом не дуже перебірливими, трохи байдужими, які співали “Мову риб” і читали “Тєлєнєдєлю” і «Наталі». Дивилися Інтер і руский Камеді-клаб, де суслік був, сука, лічность.
Замість вічно вишукувати якусь крінжатіну у минулому, варто краще її осмислити, відсортувати зерно від полови, зробити висновки і ставати кращими. Персонально, а не вимагати, щоб кращими ставали інші.
І не спрощувати минуле життя нашої країни до чорного і білого, бо воно таким не було. Відтінків було багато, і кольорових теж.
Володимир Гевко
