Невтомна група графоманів і шахраїв сотворила купу літературних та ще й міжнародних премій і роздає їх поміж своїми. Очолює їх Сергій Дзюба – про нього у Вікіпедії, як і про його жінку Тетяну, цілі плахта чистої брехні, бо ніде тих їхніх книжок нема, як і зарубіжних видань. Запитайте у нього, де можна купити його книжки, то відразу те запитання зникне.
Спершу натрапила на лист, а потім на «статтю». Не було б публікації, напевно, і не згодився б лист. Щось у цьому дивне трохи. У мене чимало копій листів Павла Загребельного. Вислав Григорій Лютий, коли готувався матеріал про його «Маму-Марію». Там багато про що і про кого. Але цей лист хоча й стосується Лютого, але адресований іншому поету.
Прочитала добірки віршів багатьох поетів у лютневому номері «Української літературної газети»: шляхетні, глибокі і масштабні філософські вірші Івана Прокоф’єва, які виділяються культурою думки; ліричні і лаконічні вірші Інни Ковальчук, які люблю за логіку і культуру письма, чудові вірші Василя Солов’я. Особливо хочеться цитувати його катрени: Скрипку шанують стару, / При тому смичок забувають./ А він, лиш торкаючись струн, / Їй славу завжди здобуває.
На фоні прем’єри фільму «Я, Побєда і Берлін» за книжкою Андрія Кузьменка у неті вкотре піднялась хвиля коментарів про молоковоз і концерти за Януковича… Шо мене у цьому безкінечно вражає — так це вічний пошук українцями когось винного за їхні особисті недоліки. У психології це називається фундаментальна помилка атрибуції.
… Два роки Польща чинить спротив гітлерівській Німеччині. Краків, Люблін, Гданськ, Варшава… в руїнах. 6 мільйонів польських біженців штурмують кордони Британії, Франції, США. В Лондоні і далі при владі Невіл Чемберлен: треба зробити все, щоб Гітлер не переміг, але при цьому уникати ескалації війни, бо може розпочатися Друга світова війна. Смертоносна зброя масового ураження (вбивчі отруйні гази) можуть знищити сучасну цивілізацію…
Побувала з двома десятками чернігівців на тренінгу-практикумі «Життєстійкість і турбота про себе». Цей захід був заявлений як практикум саме для журналістів. Але почуте й побачене, безперечно, не завадило б і людям інших професій.
