Комуністи ледве дали йому відзначити 39 років від дня народження і знищили. При цьому відзначалися вишуканим садизмом – він народився 11 вересня, а заарештували 10-го. А потім чи то вбили в камері чи довели до самогубства — ця гебістська таємниця досі не розкрита.
А реабілітація настала аж 1997 року….
Чоловік з поетичним прізвищем Казка не дожив до сорока. А заповідався стати класиком української літератури поруч із Павлом Тичиною, з яким щиро дружив. Переляканий Тичина, до речі, все життя мучився смертю свого друга Аркадія Казки і мріяв видати його твори, та так, бідака, і не наважився.
Зате Василь Мисик у 1965 році прорвав заборону навколо імені Аркадія Казки і надрукував деякі його речі. Книга ж вийшла лише 1989 року. Тобто він і досі лишається непрочитаним.
Аркадій Казка – родом із Седнева, його батько був із козаків. Звідки таке прізвище — не знаю, але, гадаю, міг би розповісти його родич Михайло Байдаков, що й зараз мешкає в цьому містечку.
Був Аркадій на суботах у Михайла Коцюбинського, разом з Тичиною співав у церковному хорі, склав присягу на вірність Україні у Братстві самостійників. За спогадами Романа Бжеського, цю присягу вони складали у Спаському соборі славного міста Чернігова, який досі ганьбиться «іконами» російського царя та його сім’ї і пакі та пакі возносяться молитви за Московію.
Його заарештували у справі Спілки визволення України. На допитах нікого не «заклав», виклично при тому говорив українською мовою. Ясно, для московитів — враг! В расход! Але матеріали слідства чомусь знищили — невже щось там таке було, що навіть їх боялися?!
… Вже в незалежній Україні в Седневі патріоти-українці поставили пам’ятник Аркадію Казці.
Василь Чепурний
