Відома журналістка написала нещодавно про чернівецьких міських депутатів, котрі направду зібралися відібрати землю у… місцевої психіатричної лікарні. Власне, синдром хворобливої ненаситності у наших можновладців давно межує з клінічним божевіллям, але почастішали випадки, коли вони біснувато стукають вже з протилежного боку свого персонального днища.
Легендарний поет-пісняр Дмитро Луценко — автор супершлягерів «Києве мій!», «Мамина вишня», «Спасибі вам, Мамо», «Ой ти, ніченько», «Хата моя, біла хата» — незадовго до смерті писав своїй вірній дружині Тамарі: «Дякую долі, що вона мені подарувала тебе. Наше святе кохання я проніс крізь усе життя. А мені, непристосованому в тому світі, Бог подарував тебе, таку розсудливу, ніжну, турботливу…»
Нє, я знав, що у нас ідіотів більше за розумних. Бо від 73% вже нікуди не подітися. Але ідіотизм мусить мати якісь межі. Купа ідіотів полізло на сторінку Вахтанга Кіпіані у Фейсбук, щоб довести, що за совєтів у книгарнях не було нормальних книжок, а були лише: праці партійних бонз, матеріали з’їздів, лєнін, галан і т.д.
Комуністи ледве дали йому відзначити 39 років від дня народження і знищили. При цьому відзначалися вишуканим садизмом – він народився 11 вересня, а заарештували 10-го. А потім чи то вбили в камері чи довели до самогубства — ця гебістська таємниця досі не розкрита.
