У ніч з 11 на 12 лютого Микола Гоголь спалив другий том «Мертвих душ», над яким працював дев’ять років. У нього не було жодної хвороби, але духовно й морально він був знищений, і через десять днів помер. Подаю уривок зі свого оповідання «Дегустація в будинку з химерами», що увійшло до книжки «Сон із дзьоба стрижа».
Там актори розігрують смерть Гоголя, а потім на них падають напасті, бо своєю грою вони доторкнулися до загадки містичної смерті Миколи Васильовича…
***
У руках проірея Матвія Гоголь побачив чорну книгу, і старець пронизав його страшним поглядом.
– Пора віддати те, що вже тобі не належить.
Куди дівся духівник, Гоголь не бачив. Тільки розумів: це було попередження, про яке йому колись повідомив голос. З дитинства знав, що чекає людину за страшні гріхи. На Масницю він розговівся і вночі почув голос:
– Пора!
Розбудив слугу, змусив відтулити в комині люшку, відібрав із портфеля свої рукописи і спалив. Після цього перестав їсти.
18 лютого професор Овер обстежив Гоголя і порекомендував не давати йому вина. Це була єдина рекомендація відомого лікаря. Два тижні Гоголь лежав, відвернувшись до стіни, перебирав чотки і шепотів молитви. А 21 лютого 1852 року, о восьмій ранку, він вигукнув українською:
–Драбину, дайте мені драбину!
Пучок світла вихопив Гоголя, який здійняв руки до неба. У залі згасло світло, Джулай розкинув поли фрака і стояв, завмерши, а коли відійшов, усі побачили труну, в якій лежав Гоголь. Джулай склав йому руки, вставив між схрещеними пальцями свічку, черкнув сірником, запалив і продовжив:
– Через сімдесять дев’ять років після смерті автора «Мертвих душ» великий інквізитор Лазар Каганович задумав знести Свято-Данилів монастир, де покоївся дух Гоголя, і на його місці заснувати колонію для неповнолітніх злочинців. Тож 31 травня 1931 року могилу Гоголя відкопали. Голова в нього була повернута вбік. Він панічно боявся бути похованим під час летаргічного сну і залишив заповіт не ховати його, доки тіло не почне загнивати. Тож відразу поповзли чутки, що він прокинувся в труні. Хоча ні ця здогадка, ні містична сила Гоголя не зупинили тих, хто проводив перепоховання. Як тільки його відкопали, люди наче подуріли й накинулися на тіло містика. А найбільш нахабні почали виймати з труни останки його тіла. Один узяв чобота, другий відрізав шматок сурдута і оздобив ним «Мертві душі», третій забрав ребро, четвертий – стегнову кістку. Та після цього осквернителів праху почали мучити нічні кошмари. До кожного з них уві сні приходив Гоголь і вимагав: «Віддай моє ребро! Віддай мою ногу! Віддай мого чобота!» Один із них від страху помер, а інші, злякані нічними видивами, змушені були закопати вкрадене з труни біля нової могили Гоголя на Новодівичому цвинтарі. То хіба не спокутою Гоголя, поважні пані й панове, є через багато років осквернення його праху за давній гріх, коли, вибираючи між славою і невинністю душі, він обрав славу?!
Володимир Даниленко
