10 лютого – день народження українського військового діяча, політика, дипломата, поета, австрійського архікнязя Вільгельма Гамбсбурга (Василя Вишиваного). Для багатьох поєднання цих імен досі викликає суперечливе сприйняття, що говорить про відсутність правдивої інформації. Та попри історичні й природні заметілі, саме цього лютневого дня з ініціативи громадської спілки «Український Народний Музей» та ГО «Міжнародний день вишиванки», за сприяння інших патріотичних, громадських осередків неподалік столичної станції метро «Лук’янівська» освятили місце для погруддя славному українцеві іноземного походження.
Відкрити скульптуру авторства Михайла Горлового планують уже в травні.
Виступи істориків, митців, громадських та релігійних діячів ствердили в думці: Василь 
Вишиваний через десятиліття замовчувань повертається в пам’ять нинішніх українців незламним борцем.
Він створив свою трагічно-героїчну долю сам. Заради України вивчив нашу мову, всупереч батькам покинув комфортний дім в Австрії, впливових друзів і добровільно присвятив свої молоді роки та, власне, і все життя українському народові, якого полюбив усією душею.
У 1914 році Василь Вишиваний пов’язав свою героїчну біографію з Легіоном «усусусів» – Українських Січових Стрільців. А вже 1918-го перейняв командування стрілецькими загонами біля Херсона, охороняв українське селянство від репресій окупаційних військ, заслужив прихильність місцевого населення. Того ж року починає співпрацювати з урядом Директорії, отримує звання полковника УНР. У вересні 1919-го його призначено головою відділу закордонних зв’язків Головного управління Генерального Штабу УНР. Вишиваний використовує своє знання іноземних мов для налагодження контактів з військовими місіями держав Західної Європи, організує професійні військові школи для армії УНР.
Під час Другої світової війни і після її завершення Василь Вишиваний за кордоном продовжує підпільну боротьбу. Налагодив контакти з представниками ОУН та УПА, встановив зв’язок з Шарлем де Голлем. Французький уряд виявив готовність допомогти українським повстанцям зброєю. Через свою активну проукраїнську діяльність Вільгельм Габсбург відразу опинився під пильним наглядом сталінської розвідки, яка врешті його викрала й таємно вивезла до СРСР.
Про Василя Вишиваного не було відомо аж до його посмертної реабілітації 16 січня 1989 року. Тимчасовому забуттю передували місяці допитів, тортур, ув’язнення в одиночній камері… В серпні 1948 року серце українського месника не витримало. Його тіло, ймовірно, поховали в одній могилі з іншими в’язнями, біля огорожі Лук’янівської тюрми.
Неймовірна доля Вільгельма Габсбурга (Василя Вишиваного) заслуговує на історичні дослідження, створення книг та кінофільмів. Але спочатку кожен українець має для себе відкрити цю легендарну особистість.
Микола Гриценко, «ГРІНЧЕНКО-інформ»
