Люблю отруту, сховану в лілеї,
Люблю порок із поглядом ясним,
І безсоромність ніжности твоєї,
І терпких милощів незнаний дим.
Люблю тебе, бо ти чужа коханню,
Бо ти мені лишалася одна;
Люблю в тобі мою любов останню,
Солодкий шум допитого вина.
(Максим Рильський. Під осінніми зорями. К. 1918)
Ніяк ми не вийдемо з-за ґратів стереотипу. Дивним чином спудей-філолог знає, що нині народилася Почесна легіонерка українського шістдесятництва Ліна Костенко, і той же спудей не знає, що цього ж дня народився поет-неокласик Максим Рильський.
Висока культура поетичного письма, символіка образів, класичність форми… Зрештою, у Рильського — біографія поета. І його «третє цвітіння» вартує сотень «записок самашедшого»…
Євген Баран
