Цілісіньку ніч працювала небесна пральня: Перун виполіскував од улежалої стужі хмаровиння. Крізь сон я, здається, навіть чув торохтіння праників…
Хоча…
Може, це вітрець потемки зашпортався у нехитрих пластиковий «тарахкулках», які сусіда колись прилампічив на грядках, щоб одгонити пернатих любителів ягід.
Пуща все ще дрижакувато тримає на собі старцівську брунатно-руду лахманину торішнього листя і глиці, але це вже тлінь, що розлізається на очах. Блимаючи плюшевим тілом моху, смарагдовими пучками чистотілу і жалкої кропиви.
Хмари гуртуються, пожадливо впиваються ярою силою і добрішають: милостиво цідячи з того бенкетування землі гомеопатичні цівочки погідного сонечка.
А синиці ж божеволіють!
Убралися в новенькі жупанці, всілися під склепіннями сосон і несамовто цявчать веснянок: «прийди-прийди-прийди!!!!»
Скубу кропивицю, нашпигуючи бадьором пучки. Скубу і в тон синицям виспівую:
Прийди, прийди, дощику,
Зварим тобі борщику
З кропиви!
Валерій Ясиновський
