Давно перебуваю під магією цієї мальовничої картини видатного українського художника-живописця Миколи Пимоненка. А перед Великоднем розглядаю її знову й знов: бо ж на ній досконало відтворено і колорит українського села, і найважливіший момент церковної служби у день головного християнського свята – Воскресіння Христового.
Картина так і називається – «Ранок Христового Воскресіння» (інша назва – «Великодня утреня»). Написаний цей шедевр, до речі, 1891 року на Київщині, в селі Малютянка, де митець провів не одне творче 
літо.
Милуюся, звісно, не лише оригіналом картини, а й ось цим декоративним тарелем, що мені його подарувала на день народження 7 років тому одна чудова колежанка по радіо «Голос Києва»/КДРТРК. Милуюся, дивуюся і… сумую. Бо тільки нещодавно дізнався, що Микола Корнилович Пимоненко створив аж 3 версії цієї картини, а найвідоміша з них (та, що на першій світлині), на жаль, зберігається не в Україні, а в художньому музеї російського міста Рибінська Ярославської області.
Як і коли вона там опинилася, можна лише здогадуватися: такі вже «особливості національного полювання» росіян – століттями привласнювати чуже.
Та ще більший смуток і розпач огорнули мене, коли дізнався, що й друга версія цієї картини, що постійно експонувалася на моїй малій батьківщині – у Херсонському художньому музеї імені Олексія Шовкуненка (вона на третій світлині), викрадена рашистами у листопаді 
2022 року і вже «засвітилася» в тимчасово окупованому Криму. Але не факт, що це її останній пункт призначення…
Утім, на цьому тлі є і позитивна новина – третій, найпізніший варіант «Великодньої утрені», роботу над якою М.Пимоненко не встиг завершити, у належному стані, слава Богу, зберігається у фондах Національного музею «Київська картинна галерея».
Тож, у такий величний день хочеться радісно вигукнути не лише традиційне «Христос Воскрес! Воістину Воскрес!», а й актуальне для нинішнього часу «Воскресне Україна!». І висловити щире сподівання, що після нашої Перемоги за допомогою міжнародної спільноти (ЮНЕСКО, Міжнародний кримінальний суд тощо) ми таки доб’ємося повернення на рідну землю всіх наших незаконно вивезених культурних цінностей! Неодмінно!
Григорій Южда
