Один з моїх улюблених українських поетів Євген Плужник. І один з найсильніших його віршів для мене — «Я зустрів кулю за деревом». Намагаюся перекласти цей справді короткий вірш з української англійською, але це непросто. А скільки гіркої іронії, скільки моторошної краси в цих двох стродах…
Я зустрів кулю за деревом
Саме там, де я посіяв жито!
Ой, що за чорт, як можна було
Я так довго живу! Все ж таки вдала спроба.
Прийшла туди старенька і плакала…
Маленька дірочка в грудях назавжди…
Ну, справді, яка краса і могутність!
Похоронний марш!
1926
На жаль, Плужник як і головний герой свого вірша прожив дуже коротке життя. Лише 38 років. Цей поет є відомим представником так званого «страченого Відродження». У 1934 році його, як і інших українських письменників, радянська влада звинуватила у приналежності до національної терористичної організації і засудила до розстрілу. Згодом вирок змінили на довгостроковий табір у Соловках (Сталінський ГУЛАГ). Там він помер від туберкульозу.
Мій прапрадідусь також помер у Соловках приблизно в ці роки чи раніше. На жаль, я не знаю точних обставин його смерті. Він не був творчою людиною, його «декулакизувала» радянська влада з інших причин.
Ірина Цілик
