Культура

Володимир Винниченко на чернівецькій сцені

У час Різдва, коли народження Божої дитини сповістило про спасіння світу, вдруге дивилася «Зрадь мене» — виставу, зокрема, й про те, як народження людської дитини стало не очікуваним спасінням, а крахом ілюзій на повернення кохання чоловіка і жінки… Психологічна драма «Закон» Володимира Винниченка, за якою створено новий спектакль Чернівецького музично-драматичного театру ім. О.Кобилянської, — знакова. «Перебудовної» пори минулого століття вона розпочала «ренесанс винниченківського декадансу» в українському кіно й на театральній сцені, зокрема, в Чернівецькому театрі в постановці режисера А.Литвинчука.

Цього разу історію сімейної пари — Інни Василівни та Панаса Михайловича Мусташенків режисерка-постановниця, народна артистка України Людмила Скрипка розкрила в жанрі «дикого експерименту над любов’ю».

Аби зберегти сім’ю, яка «вичерпалася», втратила для неї сенс, Інна наважується на відчайдушний крок: пропонує Панасові зачати дитину із сторонньою жінкою відтак забрати немовля: «Дай мені дитину, і я віддам за це всю красу, весь комфорт… Я хочу почувати біля серця… мою дитину без ніяких ваших філософій і цивілізацій… Я хочу бути матір’ю твоєї дитини і я буду…»

Ірраціональна сфера владно промовляє й ігнорує голос розуму. Червоний колір в сценічному одязі головної героїні, інших персонажів, светрі, який виплітає для Мусташенка Марія Андріївна, тітка Інни (заслужена артистка України Діана Анепська) — як апелювання до універсальної чуттєвості, яка має вирішити проблему між прагненням людини до простих, зрозумілих речей (наприклад, до материнства) і законом вищої моралі. Саме вищої, даної нам Богом. Переступити ці закони — значить піти проти самого себе. Інна, яка готова була все віддати заради дитини, не подумала, як себе має почувати справжня мати…

Для майбутнього «сурогатного» материнства знайдено молоду дівчину Люду (артистки М.Романова, Л.Надкернична). Здорова незаймана сільська дівчина має стати секретаркою у професора Мусташенка (артист А.Циганок), аби той нею зацікавився і спокусив. Аби заплановане сталося… за всіма законами природи.

Та експеримент з любов’ю перетворився на експеримент над любов’ю. Причому для всіх. Бо всі вирішили перевернути вищий закон — поставились до своїх почуттів, як до розмінної монети. Артистка Ксенія Король змальовує свою героїню – Інну Василівну в експресивній манері характерної актриси. Інна Василівна у виконанні артистки Сніжани Винарчук – імпульсивна (подекуди не в міру) стихія еротизму, яка перетворює мирного Панаса (професора психології) на міфічного, «всеядного» в статевих стосунках бога Пана.

Юрій Маркович Круглик, друг Мусташенка у виконанні артистів Віктора Барановського і Назара Кавулича – дві ілюстрації роздумів про «проблему статі», про «щось дужче за нас», коли поезія природності, визнання сили й принади фізичного потягу мужчини до жінки чи навпаки уживаються з пафосом подолання «приземлених» інстинктів, як життя осоромлює умоглядні ідеї, «закони», «теорії», що краса душі переважає над красою тіла…

Та перемагає суворий етичний та фізіологічний закон, який не має винятків – материнський і батьківський обов’язок, материнська і батьківська любов. З тонким психологічним нюансуванням показують цю перемогу артисти Андрій Циганок (сцена з недоладним светром наче з чужого плеча, який уособив крах хибних ілюзій), заслужена артистка України Діана Анепська (спроба отруїти Люду), артистка Люсьєна Надкернична (сцена, коли Люда… просить прощення за те, що… не може віддати свою дитину).

Олена Чайка,
фото автора

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.