Юрій Бурляй, «зашнурований» і добрий

Я вже забув, що він нам викладав, але впам’ятку його фанатичне замилування творчістю Сосюри. Він про нього писав монографію, багато розповідав, і ніби чую його глухий повільний голос, що читає сосюринську епіграму: У Спілці – мова Бажанова/ Лиш української не чуть… Юрій Бурляй був сином свого часу — 1918 року народження, він і воював на фронтах другої світової, і керував у газетах, і викладав у нас, на факультеті журналістики…

Не ходив у дисидентах, але і його потовкла голобельна критика а-ля Маланчук за якусь загалом прокомуністичну річ, але трохи не такого висвітлення. Певно, він добре знав і долю Сосюри, про якого міг говорити довго, і всіх його дружин, і сам — це тепер уже я так думаю — був «зашнурований», загетьканий.

Та все ж пробивалося і в ньому непокірне, українське…
Та ще й з таким прізвищем!

Не пам’ятаю, щоб він нам розповідав про поеми Сосюри «Махно» чи «Мазепа», адже ж були вони заборонені, але, думаю, що знав він про них дуже добре.

Це тільки в новітньому часі «Літературна Україна» устами Сергія Гальченка розповіла історію проскрибованих творів Сосюри. Звісно, його мали забороняти за таке:
О, націє моя, роздерта і розбита
На табори ворожі і чужі.
У кров твою вмочив жидівський кінь копита
І настромив на леза, на ножі.

Це він писав тоді, як «Украйною правив» Лазар Каганович…

… Сосюра сьогодні не модний — хоча Ірванець на перефразуванні його «Любіть Україну!» заробив собі зо пару оплесків, наваявши «Любіть Оклахому!». А колись же оте Сосюрине «Так ніхто не кохав, через тисячі літ лиш приходить подібне кохання» знали чи не всі романтичні дівчата.

… До речі, Микола Бажан був таки українцем, але, як і Довженко, так і Яновський, і Сосюра, були з іншого табору — не носили комісарських шпал, не партійничали зі Спілкою… Тому і «мова Бажанова»…

Василь Чепурний

P.S.
Cпасибі, Василю, що нагадав про Юрія Семеновича Бурляя. Він у нас викладав предмет, якимось боком пов’язаний з літературною критикою, хіба ні? Про Сосюру від нього не пам’ятаю, але пригадую, що на його парах можна було спокійно готуватися до наступного семінару…
І він був добрий чоловік, здається — ні трійок, ні двійок не ставив…
Давайте згадаємо Юрія Семеновича. Тим більше, що йому вже давно проминуло поважні 100 літ!

Люба Пилипенко

***
… А я пам’ятаю його:
— Через що передається тема твору, Жданенко?
— Ммм… через зміст!
— Неправильно, сідайте. Казьмірчук, ви?
— Тема твору передається через зміст і тільки через зміст!
— Правильно, сідайте, 5!

Наталя Павлючкова

***
Мені Юрій Бурляй запам’ятався добрим чоловіком і трошки смішним…
Був таким повііііільним….
А найчастіше згадую його знамениту фразу: «Студент повинен знати, а не думати!». Це було, коли хтось із нас починав відповідати на його запитання словами «Я думаю, що…»

Ніна Жежера

***
… Якраз згадували Юрія Семеновича — я, Боря Людний і Вова Кардаш. Кожен — своє. Він був куратором нашої групи. Перед 22-м травня зібрав нас і каже: «Ви ж не забули, що завтра 22 травня?!» (день перепоховання Шевченка). Боря Кияшко (світла йому пам’ять): «Аякже. Ми вже й гроші на квіти зібрали, підемо до пам’ятника…» Боря ще не встиг закінчити фразу, як Бурляй зблід…
«Ви що, смерті моєї хочете?…»
Жарт був невдалий на ті часи, а Юрій Семенович жартів не розумів…
А ще була ситуація з Павелом Мінаржеком (Петя Нойман)… Але то вже інша історія…

Сергій Савелій

***
О, «Велика Естетична Насолода»!
… А ще, коли йшлося про величини Бурляй-Сосюра, він любив розказувати: «Ми з Сосюрою любили одну дівчину. Але вона вибрала мене…»

Валентин Лабунський

***
Теж нічого не запам’ятала з його лекцій. Але смішно досьогодні , як він спілкувався з нами. Бувало, вкаже на когось:
— Як ваше прізвище?
Ну, студент скаже, наприклад, Мельник.
Бурляй усміхнеться:
— Я ж пам’ятаю, що на букву О!

Антоніна Палагнюк

А ще якось «видав»: «На лекції кунять не треба — треба спати».

Анатолій Тютюнник

***
Добрий чоловік! Якось троє однокурсників списали в четвертого одну роботу і отримали від Бурляя різні оцінки… На відстані видно стало, що видний був наш викладач!

Ігор Зоц

***
«… Отак поступово справжні жиди в Україні зникли, а залишились «совєтскіє коммуністічєскіє єврєі»! Одного навіть на трон посадили… А стосовно Бажана — на його совісті Голодомор 1946-1947 рр! Проспект його імені — це ганьба України!

Анатолій Пінчук

***
Книжками Юрія Семеновича (нехай царствує, він був доброю людиною ) можна красно ілюструвати нинішнім студентам-літературолюбам, як не треба писати літературно-критичних статей, рецензій і відгуків.
«Погано, коли поети пишуть взагалі вірші. Наша література, породжена життям, заперечує подібну поезію. Справжня поезія – це поезія правди життя… Поет зможе це зробити лише тоді, коли він буде озброєний найпередовішими ідеями людства, ідеями комунізму, коли він буде міцно зв’язаний з сучасністю, всім своїм життям, діяльніcтю відповідатиме тим вимогам, які ставить Комуністична партія перед письменниками».
Юрій Бурляй. Зброєю слова. Літературно-критичні статті: К., 1955, стор.194.
Отак нарочито змішувано поезію з римованою публіцистикою: в поезії прискіпливо дошукували «найпередовіших ідей людства», а заримовані «ідеї» і «вимоги Компартії» гучно йменували поезією.

Валерій Ясиновський