Культура

Юрій Бурляй, «зашнурований» і добрий

Я вже забув, що він нам викладав, але впам’ятку його фанатичне замилування творчістю Сосюри. Він про нього писав монографію, багато розповідав, і ніби чую його глухий повільний голос, що читає сосюринську епіграму: У Спілці – мова Бажанова/ Лиш української не чуть… Юрій Бурляй був сином свого часу — 1918 року народження, він і воював на фронтах другої світової, і керував у газетах, і викладав у нас, на факультеті журналістики…

Не ходив у дисидентах, але і його потовкла голобельна критика а-ля Маланчук за якусь загалом прокомуністичну річ, але трохи не такого висвітлення. Певно, він добре знав і долю Сосюри, про якого міг говорити довго, і всіх його дружин, і сам — це тепер уже я так думаю — був «зашнурований», загетьканий.

Та все ж пробивалося і в ньому непокірне, українське…
Та ще й з таким прізвищем!

Не пам’ятаю, щоб він нам розповідав про поеми Сосюри «Махно» чи «Мазепа», адже ж були вони заборонені, але, думаю, що знав він про них дуже добре.

Це тільки в новітньому часі «Літературна Україна» устами Сергія Гальченка розповіла історію проскрибованих творів Сосюри. Звісно, його мали забороняти за таке:
О, націє моя, роздерта і розбита
На табори ворожі і чужі.
У кров твою вмочив жидівський кінь копита
І настромив на леза, на ножі.

Це він писав тоді, як «Украйною правив» Лазар Каганович…

… Сосюра сьогодні не модний — хоча Ірванець на перефразуванні його «Любіть Україну!» заробив собі зо пару оплесків, наваявши «Любіть Оклахому!». А колись же оте Сосюрине «Так ніхто не кохав, через тисячі літ лиш приходить подібне кохання» знали чи не всі романтичні дівчата.

… До речі, Микола Бажан був таки українцем, але, як і Довженко, так і Яновський, і Сосюра, були з іншого табору — не носили комісарських шпал, не партійничали зі Спілкою… Тому і «мова Бажанова»…

Василь Чепурний

P.S.
Cпасибі, Василю, що нагадав про Юрія Семеновича Бурляя. Він у нас викладав предмет, якимось боком пов’язаний з літературною критикою, хіба ні? Про Сосюру від нього не пам’ятаю, але пригадую, що на його парах можна було спокійно готуватися до наступного семінару…
І він був добрий чоловік, здається — ні трійок, ні двійок не ставив…
Давайте згадаємо Юрія Семеновича. Тим більше, що йому вже давно проминуло поважні 100 літ!

Люба Пилипенко

***
… А я пам’ятаю його:
Через що передається тема твору, Жданенко?
— Ммм… через зміст!
— Неправильно, сідайте. Казьмірчук, ви?
— Тема твору передається через зміст і тільки через зміст!
— Правильно, сідайте, 5!

Наталя Павлючкова

***
Мені Юрій Бурляй запам’ятався добрим чоловіком і трошки смішним…
Був таким повііііільним….
А найчастіше згадую його знамениту фразу: «Студент повинен знати, а не думати!». Це було, коли хтось із нас починав відповідати на його запитання словами «Я думаю, що…»

Ніна Жежера

***
… Якраз згадували Юрія Семеновича — я, Боря Людний і Вова Кардаш. Кожен — своє. Він був куратором нашої групи. Перед 22-м травня зібрав нас і каже: «Ви ж не забули, що завтра 22 травня?!» (день перепоховання Шевченка). Боря Кияшко (світла йому пам’ять): «Аякже. Ми вже й гроші на квіти зібрали, підемо до пам’ятника…» Боря ще не встиг закінчити фразу, як Бурляй зблід…
«Ви що, смерті моєї хочете?…»
Жарт був невдалий на ті часи, а Юрій Семенович жартів не розумів…
А ще була ситуація з Павелом Мінаржеком (Петя Нойман)… Але то вже інша історія…

Сергій Савелій

1 Коментар

  1. Анатолій Пінчук

    Прочитав гарні слова про добру людину – Юрія Семеновича Бурляя. Приєднуюсь. Але! Прочитав далі ось це:
    «… До речі, Микола Бажан був таки українцем, але, як і Довженко, так і Яновський, і Сосюра, були з іншого табору — не носили комісарських шпал, не партійничали зі Спілкою… Тому і «мова Бажанова»…
    Стосовно постаті Миколи Бажана: син підполковника царської армії та армії УНР. В 1925 році став другом чекіста Ніколая Фітільова, відомого, як Микола Хвильовий, і його творчість пішла в «правильному» напрямку…
    В 1939 році (за особистою вказівкою Сталіна) нагороджений першим із п’яти орденів Лєніна, потім отримав дві Сталінські премії та багато інших нагород.
    Був «обраний» депутатом Верховної Ради СРСР 2—5-го скликань (1946—1962) і Верховної Ради УРСР 6—10-го скликань (1963—1983). Член ЦК КПУ в 1952—1983 роках.
    У 1943—1946 роках працював заступником голови Ради народних комісарів УРСР, з 1946 року по 12 вересня 1949 року — заступником голови Ради міністрів УРСР. До Голодомору 1946—1947 р.р. не міг не бути причетним! До речі, 6 лютого 1946 року Микола Бажан, як представник делегації УРСР на засіданні сесії Генеральної асамблеї ООН у Лондоні вимагав від Заходу видати СРСР Степана Бандеру як «воєнного злочинця».
    Ще прийде той час, коли проспект в Києві буде перейменований…

    А про Довженка я вже писав ось тут: https://hvilya.com/news/culture/desnoyu-zacharovanyj-moskvoyu-zaverbovanyj.html (ДЕСНОЮ ЗАЧАРОВАНИЙ, МОСКВОЮ ЗАВЕРБОВАНИЙ…)

    Всі вони люди, і всі такі різні, навіть трагічні… А тут зразу «реабілітовані» на один копил!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.