Виповнюється 140 років від дня народження знаного галицького письменника Володимира Бирчака (1881-1952). Михайло Коцюбинський товаришував та листувався з ним. У фондах нашого музею збереглося 13 листів Володимира Бирчака до М.Коцюбинського. Листів М.Коцюбинського до В.Бирчака, на жаль, не знайдено.
Ось уривок одного одного з них, від 4 грудня 1909 року, надісланого з Дрогобича.
«Високоповажаний добродію!
Не гнівайтеся, що спізнююся з листами, я сиджу в бурсі, в якій мешкає 35 наших хлопців, я 
їх надзорую, учительованнє забирає також не мало часу, так що часом мимо найліпшої волі не в силі відписати на час. А й ще секретарем я тепер в чотирьох товариствах, й нівідки роздобути часу. Хотіло б ся часом бути паном, що має покладні гроші, але й чого би то не хотілося. Усім хотіло би ся бути, щоб тільки кинути роботу на хліб, але життя іде своєю дорогою, а людські думки своєю. Учу вже п’ятий рік – одно і те саме. Усе треба зачинати в VIII класі, що Куліш уродився 1819 року в Воронежі, в VII, що Котляревський уродився 1769 року в Полтаві і т.д. А тут ще приходить думка, що так треба вчити єще 25 літ! Одно і те саме! Та що вдієш! Їсти треба! <…> У нас усе політика, у нас говорять часто й високопоставлені особи, що красна література се нічо. Чув я від посла в парламент Левицького, що дав би радо на наклад політичної брошури – ніколи на красне письменство. А посла Петрицького (людину, щоправда, малоосвічену) я півроку переконував, що одна новела Стефаника має в розвою нашого народа більше значіння, як брошура Петрицького, – а таки не переконав. Тому й мало уваги звертають на письменство, та книжка найліпше говорить за себе, тому немає чим гризтися. До того у нас таке є, що коли двох зійдеться письменників, то мусять говорити про те, що третій сякий-такий. Не дивляться люди на діло – а особи».
Наче про наше сумне сьогодення написав 111 років тому Володимир Бирчак!
Ігор Коцюбинський,
директор Чернігівського літературно-меморіального
музею-заповідника Михайла Коцюбинського
«ГРІНЧЕНКО-інформ»
