Культура

Книжки, що пахнуть Шотландією

Книга на тиждень… Вірніше, таких книг — дві. «Щоденник книгаря» і «Сповідь книгаря». Переклад Ярослави Стріхи. Абсолютно медитативне чтиво в найкращій його «інкарнації». Цілком реальний чоловік на ім’я Шон (власник антикварної книгарні в задаленому провінційному шотландському містечку) день за днем описує свою роботу, свій непростий бізнес, свої особисті невеличкі драми й комедії.

Як не дивно, серед відвідувачів книгарні сила-силенна всіляких поміркованих (і не дуже) фріків… Розказано про це неквапливо, емпатично, місцями — цинічно…

Книга настільки «затишна», що в процесі читання неодмінно хочеться кілька разів «кинуть оце все» і негайно податися до того самого шотландського села, та подивиться на нього власними очима. Зайти в книгарню, а потім — у місцеву кав’ярню, взяти трохи віскі та сидіть собі й слухать, як стугонить дикий морський вітер за стінами, надворі…

Принаймні, мені так хотілося зробити кілька разів… Поки не згадав, що карантин, ковід, і взагалі – там лівобічний рух на дорогах… Хай якось потім…

Особливо дякую перекладачці Ярославі Стрісі за «простоту» тексту, підозрюю, що перекладати Байзелла було не так просто… І дуже важливо, що той самий відомий нам англійський гумор в українському перекладі зберігся саме як англійський… Це дуже класна і витончена робота…
Читайте, словом…

Віталій Чепинога

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.