Інформаційним приводом для розмови з відомим в Україні та за її межами ученим, журналістом, письменником, громадським діячем, професором Миколою Тимошиком є те, що в сьогорічному січні йому виповнилось славні 65, а також він щойно отримав з друкарні сигнальні примірники свого нового дослідження у двох книгах за результатами недавнього наукового стажування у Великій Британії.
Книга на тиждень… Вірніше, таких книг — дві. «Щоденник книгаря» і «Сповідь книгаря». Переклад Ярослави Стріхи. Абсолютно медитативне чтиво в найкращій його «інкарнації». Цілком реальний чоловік на ім’я Шон (власник антикварної книгарні в задаленому провінційному шотландському містечку) день за днем описує свою роботу, свій непростий бізнес, свої особисті невеличкі драми й комедії.
Із Дніпрової йорданської води
Бог явив явУ Григорія Южди.
В Бориславі, де дзвенить хрещенський лід,
Одсвіта і нині юний Гриця слід.
— Девушка, там ступеньки есть?
Мовчу…
— Девушка! А дно там есть?
Мовчу далі й ступаю повільно, бо дно страшно мулисте, а вода – жовта й каламутна. І дуже холодна (бо зима ж, Йордан)… Нарешті я — у білій льолі – занурююсь по пояс. Я звертаюся до Отця. І Сина. І Святого Духа. Кладу на себе хресне знамення. І тричі занурююсь із головою. І хутенько йду до берега…
