… Я навіть здогадуюсь про що він думає на тій світлині унизу… Напевно, про те саме, що і я зараз… Цензурних слів в цих думках мало, тому і озвучувати їх не стану – «нас читають діти». Пам’ятаю вічні проблеми з пошуком фінансових ресурсів на проведення конкурсу імені Івасюка… І воно йому було більше всіх потрібно? Івасюк йому не брат і не сват…
Але тягнув цей конкурс, бо через молодих виконавців Івасюкові пісні жили, вони були обов’язковою 
програмою для конкурсу, і оскільки конкурс був міжнародний, то і співали їх потім і в Україні, і за межами…
Був рік, коли Кучма пообіців фінансування, але в останній момент відмінив рішення… Тато продав власно зароблену кооперативну квартиру (держава ніколи йому нічого не давала на шару чи за «заслугі пєрєд родіной») щоб розрахуватись з підрядниками за фестиваль і конкурс, який відмінити вже було нереально.
І потім вони з мамою довго жили… у офісі. Так, у офісі! Квартиру ж продали, конкурс провели…
Життя складне і прекрасне водночас, і звісно, нас ніхто не примушує щось робити, це наш свідомий вибір, ми самі обираємо шлях… І легких шляхів, як показало життя, ми не шукаємо…
Олена Мозгова
