Отак живеш і не знаєш, що в тебе є свій студент! Єдиний, правда, але є. Тобто студент, якого ти приймав до університету! І не абиякого, а Київського державного імені Т.Шевченка. Виявляється, коли я був студентським деканом на факультеті журналістики і один день заступав справжнього декана Анатолія Москаленка.
Отоді якраз і приніс документи на вступ до університету демобілізований солдат Сергій Даниленко.
Уявляю реакцію вчорашнього солдата, коли після приймальні, де сиділа справжня секретарка Неля 
Петрівна, він заходить до кабінету декана і в кріслі бачить… студента, який всерйоз розглядає документи і проводить співбесіду.
Тим квазі-деканом був я, а солдатом – Сергій Даниленко, який зараз керує Інститутом міжнародної журналістики в Київському національному університеті імені Т.Шевченка.
Отож таки хорошого студента я прийняв!
Сергій Даниленко запросив мене нині до університету, на нараду редакторів про дуальну освіту. І підтвердив оте все, що я тут писав… Бо я би подумав, що то легенда. А ще пригадав, що ми з Анатолієм Гаркушою вели з ним бесіду на предмет чи володіє він українською мовою (бо говорив суржиком) і направили на іспит одразу до суворої Алли Петрівни Коваль.
І якщо він то все витримав – значить, таки справжній!
Василь Чепурний
