Осінь непомітно, але непереборно, впроваджує свої пропозиції, правила, вимоги та дрес-коди. І стосуються вони не лише одягу, але й усіх обставин життя, скажімо, меню осіннього столу. У такі хвилини дуже важливо розпізнати ноти осені: гру ринв, шурхіт крапель дощу, крик гайвороння, відлуння мокрих кроків на кахляній підлозі в старому під’їзді…
І якщо вам це вдається, то поринете у симфонію осені. Відтак всі обставини вашого життя непомітно зміняться, стануть іншими.
Сьогодні вдень ми поробили всю роботу, чого не було вже давно – від літа. Тож вечір, позбавлений маринадів, закруток, варки і стерилізації, був у цілковитому нашому розпорядженні і абсолютно відкритий для імпровізацій. А вигадувати нічого не хотілося. Тому на вечерю приготували звичайне пюре.
Оля насмажила карманадлі, але раптом ми згадали про оселедець, який вчора спонтанно купили, «бо давно вже їли». Коли оселедець і цибулю сито полили олією, я пригадав про оливки. І жменя маринованих середземноморських плодів серед закуски до гарніру з картопляного пюре зробила акцент вечері.
Це була страва саме осіннього вечора, з його вологою холоднечею, хмарним небом і ранніми сутінками за вікном. Олива, маринад і сік розкушеної цибулі – що може бути більш осіннім і суголоснішим до холодної темряви за скляними дверима балкону?
Невловима, але виразна мелодія осені.
Валентин Ткач
P.S.
“Більш осіннім і суголошнішим” до холодної осені за вікном може бути читання “Челядника” і перманентних ескізів у інтернеті автора цієї книжки в дуеті з його дружиною…
Усе так просто, пізнавано, близько, і так мистецько-духовно високо, що купи гнітючого житейського лушпиння спадають з тебе, інтегруючи твою сутність у середовище істинного, справжньго, і, що дивно, реального й досяжного. Боже, як файно уміє Ткач смакувати життям!..
Анатолій Томків
