Чернігівська обласна універсальна наукова бібліотека ім. Короленка провела літературно-музичний вечір «Хотіла б я піснею стати…», вшановуючи Лесю Українку і її 150 років від дня народження. Сценарій побудували, опираючись на біографічні дані родини Лариси Косач та сюжетів із її життя.
Ця сильна жінка зі слабким тілом уміла терпіти біль. Але те, з чим упоратися їй було не до 
снаги, – кохання до невиліковно хворого Сергія Мержинського. Він мав туберкульоз легень і помер у Лесі на руках. При цьому Мержинський не приховував, що кохає іншу…
Не зважаючи на це, письменниця знайшла в собі сили, аби любити без взаємності і бути з Сергієм до останньої хвилини його життя. 7 липня 1901 року в Кімполунзі, переживаючи біль утрати, Леся написала: «Уста говорять: «він навіки згинув!»…
1898 року на вечорі, присвяченому Іванові Котляревському, Леся познайомилася з Климентом Квіткою, і через деякий час вони побралися. Що між ними було – дружба чи кохання, сказати важко, але те, що вони були потрібні одне одному, одразу впадало в очі.
В літературно-музичній композиції прозвучали уривки віршів Лесі Українки, рядки з «Лісової пісні». Почуття та душевні переживання на сцені передав чудовий акторський дует — Анна Дмитрук в ролі Лесі Українки та Мавки і Сергій Таранець — в ролі Климента Квітки.
Захід підготували бібліотекарі відділу документів із гуманітарних наук Наталія Утиро та Надія Заваліна, а допомагав їм звукорежисер Анатолій Іщук.
На Лесине свято завітала студентська молодь із Національного університету «Чернігівський колегіум» ім. Т. Шевченка, Національного університету «Чернігівська політехніка», а також учні 10 класу колегіуму №11.
Радник голови обласної ради Дмитро Никоненко виступив зі словами подяки.
Наталія Утиро,
світлини Олени ПОПОВИЧ
