Не буду зараз переказувати своїх вражень від книги Віри Курико «Вулиця причетних. Чернігівська справа Левка Лук’яненка». Книга хороша. Мабуть, спрацювало й те, що авторка — землячка Героя. Він із Хрипівки, а вона з Володимирівки того ж Городнянського району на Чернігівщині.
Прикордоння, де треба визначатися розумним людям — чи ти українець чи ні…
Але закінчення книги тривожне, коли авторка йде від колишнього кадебіста, що займався справою Левка Лук’яненка: «Система й далі існує, — гадає він. — Але й Лук’яненко також – існує. Боротьба, імовірно, триватиме».
Висновок прицільно точний.
Без слова «ймовірно».
Василь Чепурний
P.S.
На моєму столі яблука з саду Лук’яненка. І книжка Віри Курико «Вулиця причетних», яку зараз читаю. Фізично боляче, коли чую голоси сусідів легендарного борця, який віддав 28 років таборам, і які зараз протестують проти того, аби назвати вулицю в Чернігові іменем Левка Григоровича. «А шо він для нас зробив?» — питають самі себе раби з правом голосу.
Вахтанг Кіпіані
