Суспільство

Притча про сумну курочку

Маленька сіренька курочка сиділа на галявинці поруч зі своїм курником і дуже сумувала: «Я бідна, нещасна. Півні мене не розуміють, кури мене ображають. В курнику темно, глухо, порожньо, сумно…». Сиділа вона і страждала. І раптом повз неї пролітала величезна біла птаха. Вона почула хлипання курочки, приземлилася поруч і сказала:

— Не переживай, курочко. Хочеш, я тобі допоможу полетіти в прекрасну країну, де ти буд
еш щасливою?
— Ні, — сказала сіра курка. — Це неможливо, бо курки не вміють літати.
— Ну, то й що?! — відповіла біла птаха. — Я навчу тебе!
— Ні, — сказала сіра курка. — У мене дуже маленькі крила для цього.

— Не переживай, — промовила біла птаха. — Хочеш, я посаджу тебе собі на спину, і ми полетимо разом?
— Ні, — зітхнула сіра курка. – Ну, ось я прилечу туди,
і мені не буде де жити…
— Не переживай, — розраяла її біла птаха. Я допоможу тобі зробити так, щоб у тебе було житло.
— Ні, — сказала сіра курка. — Що я там буду робити одна? Мені буде сумно.
— Не переживай, — посміхнулася біла птаха. — Я допоможу тобі знайти півника!

— Ні, — сказала сіра курка. — А раптом цей півник виявиться злим і недобрим?
— Не переживай, — зітхнула біла птаха. — Я навчу тебе жити так, щоб у твоєму житті зустрічалися лише чудові півні.
— Ні, — сказала сіра курка. — Таких півнів не буває…

— ТАК ПІШЛА ТИ ДО СРАКИ!!! — закричала біла птаха, розпустила величезні крила і полетіла …

А маленька сіренька курочка учергове переконалася, який несправедливий світ, в якому вона живе і як її всі зневажають.

Психологічна студія СЕНС
з Василем Цабаном

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.