Літературні процеси в нас таки тривають, попри всілякі «тимчасові труднощі»… В країні пройшов тиждень читання, вручено книжкові премії року: «Книга року BBC», Премія Юрія Шевельова, «Премія міста літератури Юнеско»… І хай українці (поки що!) витрачають на тютюн та алкоголь в кілька тисяч разів більше, ніж на книги, як справедливо нарікає Вадим Карпяк, хай Андрій Кокотюха скаржиться, що нація ні в біса не читає, все ж, позитивні процеси в царині читання, просвіти та літератури відбуваються.
І то є дуже добре…
Звісно, активно читаючий народ — відносно невелика аудиторія, пропорційно до загальної кількості громадян. Але це — нормально. Їх (нас) і не має бути аж надто багато… Так влаштоване сучасне суспільство… Бо як колись казав бравий вояк Швейк: «Якби люди бажали добра кожному своєму ближньому, то незабаром усі б між собою перегризлися»…
А мене дуже вразила така штука, про яку написав нещодавно Євгеній Стасіневич… Юрій Шевельов, який колись мешкав у Харкові, теоретично міг здибатися на вулиці з Миколою Хвильовим, який жив буквально 
навпроти… І цей же Юрій Шерех-Шевельов, через якісь неймовірні віки, написав одну з найкращих рецензій на прозу Юрія Андруховича…
Якщо вас такі речі також вражають, то з вами все нормально… А як ні, то – ні… А я з нагоди літературного тижня пропоную таку акцію громадянської покори. Всій читаючій спільноті — збалансувати витрати на бухло й книжки… Наприклад, купи книжок на 350 гривень — і тільки тоді отримаєш моральне право на придбання пляшки новозеландського совіньон-блан… А раніше — ні! Один до одного… Ну добре, давайте хоча б не в грошовому еквіваленті, а в поштучному: одна книжка — одна бутилка вина!
Звісно, мене можуть спитати: а що робить тим людям, які читають, але не п’ють?… Ну, що тут сказать: треба пити! Все має бути чесно… Для таких все навпаки: ніяких книжок, доки не нап’ється… Мені просто цікаво, хто раніше зіп’ється, а хто — зчитається…
Віталій Чепинога
