Взимку душа впадає в сплячку. Зима потрібна людині для душевного відпочинку. Бідні пігмеї, араби, папуаси, індіанці не мають такої можливості, тому їхня душа не знає спокою.
А нам небо подарувало зиму, тож маємо дякувати за такий розкішний дарунок.
Ми чекаємо зими, і нарешті випадає сніг, мокрий і лапатий.
Синички зграйками прилітають з лісу і туляться до людських осель. Ворони сидять надуті у верховіттях дерев. Коти пересуваються перебіжки. Жінки важко ступають і провалюються у сніг.
У всіх зникає агресія.
Люди мовчки споглядають сніг і зосереджуються на собі. Автомобілі засипає снігом. Манекени у вітринах одягнуті у Дідів Морозів. У повітрі витає передчуття свята.
Всі чекають, коли закінчиться старий рік з його клопотами, гризотами, розчаруваннями і хочуть Нового року. Ілюзія радісних змін робить Новий рік святом, заради якого варто сідати за стіл зі святковою вечерею і відкорковувати шампанське.
Сніг засипає вулиці, автомобілі буксують, утворюють величезні затори, і Кличко безсило наносить удари снігові, та все марно. Сніг валить з ніг, Кличко не витримує його нокауту і важко падає вже в першому раунді.
«Пора мєнять трєнєра», – в останню мить думає він і провалюється в мокру й холодну темряву. А сніг продовжує падати й засипає його обм’яклі кулаки і все місто.
Володимир Даниленко
Володя… Направду: тільки з віковим часом розумієш ЩО таке справжня і справжній сніг і, відійшовши від суєти суєт починаєш йому по-справжньому, по-людьки радіти. Дякую.