Культура

Літературна місія Володимира Базилевського

…………………………………………………..
Пам’яттю обніму
те, що нечистий стер.
І закричу в пітьму,
що облягає сквер:
я пережив тюрму,
волі боюсь тепер.

……………………………………………………………
Між зарізяк, повій,
ти — динозавр, поет.
Тож вимирай мерщій,
та задуши — зумій! —
станси і тріолет.
Вітре руїни вій!
Втішся, анальфабет.
Нині не наш парад,
випав із форми зміст.
Збабився бубабіст,
змавпивсь дегенерат.
Ремствує мораліст —
дідько усім їм брат.
…………………………………………………….
Краю невдатний мій,
я — з єремій твоїх.
Виплачусь в твій пирій,
в попіл твоїх доріг.
Винні не Змій і Вій,
Сам ти себе заміг.
Мертва стоїть вода,
чорна горить звізда,
крутить шарманку чорт,
доли й моря гойда.
А над розливом орд
дме сатанинський норд

(Володимир Базилевський. З поеми «Курс історії: продовження теми». 10-14.05.1994)

До Базилевського я прийшов через есей про… Пушкіна, надрукованому в «Кур’єрі Кривбасу» влітку 1999. Процюк переконав мене, що з поетом, який тебе зачепив, треба говорити. Тоді я написав листа й… отримав відповідь. А вже наступного року в тому ж «КК» була опублікована моя розмова з Вол. Базилевським, яка започаткувала цикл розмов з письменниками: Леонідом Талалаєм, Михайлиною Коцюбинською, Григорієм Сивоконем та ин.

Базилевського за ту статтю про Пушкіна звинувачували в русофільстві, хоча тут инче — поколіннєве. Ми всі народилися і виросли в імперії. Хтось позбавився імперського вірусу, хтось ні. Базилевського лякало повстанння хама і хаосу, який він прийняв за волю.

Він залишився класичним українським поетом з домінуванням соціяльної тематики. Його інвективи були запізнілими, інакше він би зрозумів, що досвід новодеґенератівців не суперечив українській совіцькій поетичній естетиці, а випливав з неї.

Тому і Гончар, і Базилевський виступили не так проти розгулу естетичного хаосу, як проти крайнощів імперської руйнації. Чомусь забули тоді історичний досвід 1917-1920-х років.

Базилевський, якому оце наближається на 85-річний ювілей, залишається одним із найглибших думаючих авторів свого покоління («Лук Одіссеїв», 2005; «Холодний душ історії», 2008; «Талант і талан» 2021). У цьому його перевага і літературна місія…

Євген Баран

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.