Як там: «…полий яблуньку, побіли піч…», привітай літню людину… Тягну картоплю з магазину. Спека така, що навіть думати боляче, як ту картоплю чистити, мити, варити… Обганяю бабцю, що тягне важку картонну коробку і дві торби. Руки її тремтять від напруги.тПропоную допомогу, йдемо ж в одному керунку.
…………………………………………………..
Пам’яттю обніму
те, що нечистий стер.
І закричу в пітьму,
що облягає сквер:
я пережив тюрму,
волі боюсь тепер.
Нема ліпшого способу відчути літо аніж ровер. Їхати польовими таємничими стежками, що вже трохи позаростали травою від своєї секретності. Розгортати траву колесом і квіти, як медіаною, ділити літо навпіл. Стати на трохи катамараном, піднявши за собою хвилю коників-стрибунців і дрібних жаб, котрі неохоче розстрибуються із намолених місць.
В одному з куточків Печерська, на Бастіонній, знайшов собі прихисток імпровізований базарчик. Селяни привозять зранку домашній нехитрий крам — овочі, садовину, мед, розпродують усе це місцевим просто в арці великого красивого дому, та й вертаються увечері до своїх сіл.
