Прочитав обурливі нотатки Михайла Пасічника і Наталі Дзюбенко-Мейс про «весільні ігрища жаб» під назвою Шевченківські перегони. Макаров, який нині очолює Шевченківський комітет, звичайно, не є ні письменник, ні журналіст, так одне непорозуміння, «золотошукач». На прапорі цього макарівського комітєта має красуватися прутень классіка сучукрліту, яким він оздобив свою паетічєскую нєтлєнку, здається, теж «претендент на папаху»… І це так виглядає надія української літератури на увагу европейського культурного середовища?
По-перше, це середовище неоднорідне. По-друге, там є своя кон’юнктурна лінія. По-третє, там книжковий ринок зі своєю історією і своїми традиціями. Підлаштовуватися під них українському письменнику не просто, а то й не можливо.
Але проблема глибша, аніж видається. Планомірно знищувався авторитет національного письменника через знищення Спілки, як громадської організації з національним авторитетним голосом. Провина тут і письменників, що за останні 30 років, замість модернізувати, трансформувати організацію, люмпенізували її і криміналізували.
Не називатиму імен, нічого це не дасть і не змінить.
Але результатом цієї чумацької впертости, необгрунтованої амбітности, дріб’язкової вигоди і простого невміння спілкування з людьми, — маємо нині в Шевченківському комітеті не просто випадкових людей, а руїнників національного грунту.
Тому не плачте, панове письменники. «Борітеся – поборете». Не опускайте Слова. Часи завжди змінюються. Треба мати чим зустріти зміни, які прийдуть…
Євген Баран
P.S.
Читаю про поета-психіатра, якого голова Шевченківського комітету Юрій Макаров тягне на лавреата Національної Шевченківської премії — Бориса Херсонського.
Виявляється, він російський поет і, звісно, після якоїсь Кіяновської, заслуга якої не в творчості, а в темі Бабиного Яру (бо те, що вона пише, важко назвати віршами), премію треба давати, за логікою внука білогвардійського офіцера, саме російському поету.
Вікіпедія детально розказує про його прадіда Арона, що був ветеринаром, про діда Роберта, який писав «Вся Одесса в епиграммах» — дивна деталізація автора Вікіпедії, та хай собі…
Головне, що кому ж і давати Національну українську премію, як не лавреату премій фонду імені Бродського, московського журналу «Новий мир», Волошинського фестивалю, спеціальної премії «Московский счёт», премії Андрєя Бєлого і Російської премії 2010 року, яка присуджується за «збереження та розвиток російської мови як унікального явища світової культури і підтримки російськомовних письменників світу».
От якраз йому Національної української премії і не вистачає!
Василь Чепурний
Макаров на чолі Шевченківського комітету — це такий же ляпас Україні, як Зєлька — на чолі держави.
Lit Klub
Теж правда, бо Макаров знає мало про українську літературу, постійно демонструє зверхнє ставлення до неї. Можливо, навіть має рацію. Однак якщо ти так нехтуєш літературою, навіщо очолювати Шевченківський комітет? Шевченко теж іноземних мов, крім російської і польської, не знав.
Роксана Харчук
До другого туру з літератури пройшов Б. Херсонський, який українською почав друкуватися 2016-го, у віці 
66 років, а доти багато літ успішно віршував російською, ще й, писали у Фейсбуку, був невдоволений тим, що йому треба читати лекції українською (тобто викладав російською). Це вам не Забужко з есеями «Дві культури» та «Мова і влада» ще з часу перебудови.
Олександр Брайко
А вас цікавить думка ПОСЕРЕДНЬОГО белетриста (я мав нагоду писати рецензію на його, Макарова, «Культурний шар» і ретельно проаналізувати), якого «випадковий президент» випадково виніс на головування Шевченківським комітетом? Хай нікого не дивує, що вони все опускають до свого рівня. Інакше й бути не може в епоху опопсіння всіх і вся. Гессе колись писав про «фейлетонну добу», але написання фейлетону вимагає неабиякого таланту, будь-кому цей жанр не дається. Натомість ми маємо добу фарсу, де заправляють герої плоских несмішних анекдотів.
Віктор Мельник
Новий Шевченківський комітет — остаточна профанація цієї премії. Чого сподіватися від Макарова і хлопчиків-дівчаток, які так довго чекали і нарешті «допалися»?! Той самий Макаров у своїх уявленнях про Шевченка був ближчий до Бузини, ніж до Шевченка. Мабуть, так і мало статися. Цю премію давно належало скасувати і перезаснувати на інших засадах. А цих треба негайно і в повному складі у відставку. Повністю перезаснувати премію, а тоді скликати новий комітет з гідних представників і представниць різних сегментів літературного процесу.
Тимофій Гаврилів
А чи не пІздно спохватилися, колеги? І де були всі останні 30 років? Нагадати? Кожному поіменно?! Та не хочеться душу рвати… Тому маєте те, що маєте…
Галина Тарасюк
